ФАЛЬСИФІКАЦІЇ ТОВАРІВ (М. Ф. Муконіна)

М. Ф. Муконіна,
судовий експерт, магістр з фінансів
Донецький науково-дослідний експертно-криміналістичний центр Міністерства внутрішніх справ України, Україна, м. Маріуполь

Запобігання фальсифікації і контрафакції – одна з найбільш актуальних проблем сучасності, яка хвилює уряди різних країн, виробників, продавців, громадські організації і, звичайно, споживачів. Придбання багатьох товарів пов’язане для споживачів з певним ризиком для їх життя, здоров’я, майна. ЗМІ рясніють повідомленнями про це.
Фальсифікація (від лат. falsifico – підробляю) – це дії, направлені на обманювання споживача шляхом підробки товару з метою наживи [2].
Фальсифікація (або підробка) товарів існує давно, але якщо раніш вона була більш простою, то тепер вона стала більш складною. Для виявлення вона потребує сучасних методів та приладів, тому що фальсифікатори використовують для підробки товарів сучасні досягнення науки та техніки.
Ідентифікація товарів є важливою дією при оцінці якості та встановлення їх відповідності еталоном або вимогам, які передбачаються в документації.
Відповідно термінологічному словнику термін «ідентифікація» (від лат. identifico – ототожнюю) – це визначення відповідності показників якості харчових продуктів і продовольчої сировини показникам, встановленим у нормативній та технічній документації виробника харчових продуктів чи наведеними в інформації про ці продукти, а також визначення відповідності харчових продуктів і продовольчої сировини у звичайній загальній назві з метою сертифікації [1].
Ідентифікація вимагає багатосторонніх досліджень товарознавцями – експертами, а також висококваліфікованими вченими-експертами. Оскільки результати ідентифікації того чи іншого виробу аналізуються і на основі цього аналізу роблять відповідні висновки, то такий процес можна назвати «ідентифікаційною експертизою». Це пояснюється ще й тим, що без проведення ідентифікаційної експертизи не можна встановити групу товару, його код по ТН ЗЕД.
Аналіз численних випадків фальсифікації товарів дозволив виявити наступні її види: асортиментна (видова), якісна, кількісна, цінова, інформаційна, технологічна та передреалізаційна. Всі вони передбачають свої способи підробки.
Асортиментна фальсифікація – підробка здійснюється шляхом повної або часткової заміни товару його замінниками зі збереженням типових ознак. Такі замінники дешеві, схожі за більшістю характерних ознак. Фальсифікація може здійснюватись шляхом часткової заміни продукту водою, додавання в продукт замінника зниженої цінності, який імітує натуральний продукт, заміни натурального продукту імітаторами. Всі замінники поділяються на харчові та нехарчові.
Якісна фальсифікація – підробка товарів за допомогою харчових і нехарчових добавок для покращення органолептичних властивостей при збереженні інших властивостей або заміна товаром нижчої якості. При якісній фальсифікації використовують різні добавки та ідентичні товари низького рівня якості. Фальсифікація здійснюється за допомогою використання добавок, здатних імітувати поліпшення якості товару, шляхом пересортиці.
Фальсифіковані продукти можуть наносити шкоду організму людини, тому розрізняють два різновиди якісної фальсифікації: безпечна для людини і небезпечна.
Кількісна фальсифікація – обманювання споживача за рахунок значних відхилень (більше допустимих норм) кількісних параметрів. Це може бути обмірювання або обважування в сторону зменшення параметрів об’єкта. З метою кількісної фальсифікації частіше за все використовують неточні або фальшиві засоби вимірювань, неправильні методи вимірювань, відпуск товарів за масою брутто без урахування маси упакування, відпуск товару за масою нетто, використання додаткових вантажів.
Цінова фальсифікація – обманювання споживача шляхом реалізації низькоякісних товарів за ціною високоякісних або товарів менших розмірів за ціною більших. Вона може бути розцінена як незаконне підвищення цін. Цінова фальсифікація може проявлятись при реалізації фальсифікованих товарів за цінами натуральних, за нижчими цінами порівняно з натуральними аналогами, за вищими цінами, ніж натуральні аналоги.
Інформаційна фальсифікація – обманювання споживача за допомогою неточної інформації про товар. Неточна інформація може надаватись в супровідних документах, на маркуванні та рекламі. Така інформація дає можливість виявити фальсифікацію товару (при постачанні маргарину в супровідних документах вказано «масло вершкове»). При інформаційній фальсифікації частіше за все неточно вказується найменування товару, країна походження, фірма-виробник, кількість товару, приналежність до визначеної товарної партії.
Різновидом інформаційної фальсифікації товару є фальсифікація за допомогою пакування, яка є складовою частиною товару, що визначає його привабливий зовнішній вигляд і слугує для ідентифікації товару споживачем. Привабливе упакування імітує продукт високої якості, а сам товар може бути фальсифікованим.
Товарно-супровідні документи також можуть бути фальсифікованими (сертифікати, накладні та ін.).
У залежності від місця здійснення розрізняють технологічну і передреалізаційну фальсифікації.
Технологічна фальсифікація – підробка товару під час технологічного процесу виробництва (використання технічного спирту у процесі виробництва алкогольних напоїв).
Передреалізаційна фальсифікація – підробка товарів при підготовці їх до продажу і при реалізації (реалізація маргарину замість вершкового масла).
У боротьбі з фальсифікацією велику роль відіграє сертифікація продукції [1].
Сертифікація – це процедура підтвердження відповідності, завдяки якій незалежна від виробника (постачальника) і споживача (покупця) організація підтверджує в письмовій формі, що продукція відповідає встановленим вимогам. Вимоги до товарів указані в нормативних документах, згідно з якими визначається якість товарів. Це можуть бути стандарти, технічні умови, специфікація. Крім того, якість можна визначати за зразком, за попереднім оглядом, за вмістом окремих речовин, після виходу готового продукту та іншими способами. Відповідність вимогам оформляється сертифікатом (відповідності, походження). При експортно-імпортних операціях сертифікати або посвідчення про їх визнання пред’являються в митні органи разом з вантажною митною декларацією і є необхідними документами для отримання дозволу на ввіз продукції.
В умовах контрактів на постачання товарів повинні бути передбачені наявність сертифіката відповідності і знака відповідності, які підтверджують відповідність товару встановленим вимогам і видані відповідними органами. При сертифікації за зразками необхідне підтвердження ідентичності партії продукції, яка буде постачатись, досліджуваним зразкам. Це можна здійснити шляхом вивчення супровідних документів і зовнішнього огляду продукції, її маркування та упакування, дослідження зразків продукції, яка надійшла.
Сертифікати походження посвідчують, що партія товару вироблена в конкретній країні, а не в якійсь іншій.
Метою регулювання належної якості та безпечності харчових продуктів є забезпечення безпеки життя та здоров’я людини.
Державне регулювання належної якості та безпечності харчових продуктів і продовольчої сировини здійснюється Кабінетом Міністрів України та уповноваженими центральними органами виконавчої влади.
Встановлення показників безпечності на харчові продукти та продовольчу сировину є обов’язковим для використання та державної реєстрації нормативних документів. Для цього виробник харчових продуктів повинен мати всю нормативну документацію, описання технологічних процесів, перелік сировини, що використовується при виробництві харчових продуктів, норми вмісту речовин у кінцевому харчовому продукті.
Суб’єкти підприємницької діяльності – фізичні та юридичні особи усіх форм власності, які займаються розробленням, виробництвом, транспортуванням, зберіганням, ввезенням, а також реалізацією, використанням, утилізацією або знищенням харчових продуктів і продовольчої сировини, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України, якщо вони є винними у порушенні вимог, які пред’являються до якості та безпечності товарів.
Кодекс України про адміністративне правопорушення передбачає накладання штрафів за правопорушення в галузі стандартизації, якості продукції та сертифікації, наприклад, при випуску та продажу у роздрібних торговельних підприємствах (організаціях) продукції, що не відповідає вимогам стандартів, технічних умов і зразків (еталонів) щодо якості, комплектності та упаковки, несе за собою відповідальність у вигляді накладання штрафу на посадових осіб [3].
Невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб, держсанепідемслужби або порушення санітарного законодавства несе накладання на осіб, винних у вчиненні таких правопорушень, штрафу.
Чому ж, незважаючи на вжиті заходи, обсяги контрафактної та інших видів фальсифікованої продукції не зменшуються?
На нашу думку, причинами поширення фальсифікації і контрафакції є:
- висока прибутковість і рентабельність реалізації фальсифікованої, в тому числі, і контрафактної продукції. При цьому прибуток буває в сотні або тисячі разів більше, ніж імовірнісні штрафи продуктів та інших товарів.; недостатність нормативно-правової бази та державного регулювання в області запобігання фальсифікації і контрафакції продукції, і свідомо невірна, в свою користь, трактування певних норм діючих законів;
- прагнення організацій торгівлі закуповувати товари тільки з урахуванням критеріїв низьких цін, а для швидкопсувних харчових продуктів ще і подовжених термінів придатності (наприклад, варені ковбаси сьогодні випускають з терміном придатності 20-25 днів замість 3-х діб, йогурти – 30 днів) і при цьому замовчується достовірна інформація фактичної споживчої цінності і про протипоказання таких товарів;
- відсутність або недостатність в торгових організаціях товарознавців-фахівців з якості,заміна їх менеджерами, приймальниками, торговими представниками, часто не мають професійної освіти;
- недостатність інформації для споживачів і торгових організацій в діючих нормативних документах, що дозволяють правильно ідентифікувати товар і вчасно виявити його фальсифікацію.
Шляхами вирішення даних проблемних питань є:
- активізувати роботу по визначенню найбільш об’єктивних і достовірних показників ідентифікації товарів однорідних груп, що дозволяють підтвердити їх тотожність або невідповідність встановлених нормативними документами або описами вимог, включити ці показники в національні стандарти на продукцію однорідних груп;
- продовжити роботу зі створення, прийняття та застосування стандартів на методи виявлення фальсифікації продовольчих і непродовольчих товарів;
- вдосконалення та системне реформування з урахуванням міжнародних європейських стандартів і сучасних досягнень науки у галузі визначення фальсифікації товару.
1. Дубініна А. А., Овчиннікова І. Ф., Дубініна С. О. та ін. Методи визначення фальсифікації товарів. Підручник. – К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2010. – 272 с. [Електронний ресурс]. – Київ – 2010. Підручник Затверджено Міністерством освіти і науки України для студентів вищих навчальних закладів URL: http://library.nlu.edu.ua/POLN_TEXT/CUL/24-Metodi%20viznachennya%20falsif%20tovariv-Dubinina.pdf (дата звернення 23.03.2021).
2. Навчальні матеріали он-лайн. Фальсифікація товарів. URL:https://pidru4niki.com/1860080663846/tovaroznavstvo/falsifikatsiya_tovariv (дата звернення 23.03.2021).
3. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р., URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text (дата звернення 23.03.2021).