ПРОБЛЕМИ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ТА ФАЛЬСИФІКАЦІЇ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ У СУЧАСНИХ УМОВАХ (Т. М. Лозова, В. Р. Гриценчук, Л. В. Лех)

Т. М. Лозова,
професор кафедри товарознавства, технологій і управління якістю харчових продуктів, доктор технічних наук, професор,
В. Р. Гриценчук,
студент,
Л. В. Лех,
студентка,
Львівський торговельно-економічний університет, Україна, м. Львів

Проблема ідентифікації і фальсифікації харчових продуктів у сучасних умовах економіки набуває все більш вагомого значення. В усьому світі за останні роки вимоги до якості харчових продуктів стали жорсткішими. Важливо, щоб якість харчових продуктів була ідентична тим вимогам, які закладено в державних стандартах і технічних умовах на їх виробництво. Ідентифікація харчових продуктів ‒ це виявлення відповідності їхніх характеристик, указаних у маркуванні, супровідних документах чи в інших засобах інформації, висунутим до них вимогам. Як засоби ідентифікації харчових продуктів використовують нормативні, технічні та товарно-супровідні документи, а також маркування.
Для успішного запобігання проникненню у торговельну мережу фальсифікованих товарів дуже важливо оцінювати їх споживчі переваги у вигляді тестування; встановлювати відповідність товарів вимогам нормативних та нормативно-правових актів; відрізняти товари-фальсифікати, товари-сурогати, недоброякісні товари; консультувати покупців та впливати на створення громадської думки щодо певних товарів на ринку; надавати реальну допомогу споживачеві у виборі товару. Для цього виключне значення набуває проведення експертиз якості харчових продуктів, яка базується на фундаментальних теоретичних дослідженнях у багатьох спрямуваннях. Одним із них є вивчення ідентифікаційних ознак товарів як способу їх захисту від фальсифікації.
Фальсифікація харчової продукції існує давно, але якщо раніше вона була більш простою, то тепер вона стала більш складною. Вона потребує іноді для виявлення сучасних методів та приладів, тому що фальсифікатори використовують для підробки товарів сучасні досягнення науки та техніки [2]. Найсучасніші способи досліджень дозволяють виявити найменші дози забруднення продуктів харчування, що дозволяє зробити висновок про те, що абсолютно безпечних продуктів не існує, оскільки практично не існує жодного їхнього компонента, який не був би безпечним для певної категорії споживачів. Це, у свою чергу, дозволяє перевіряти рівні ризику та встановлювати інші допустимі концентрації забруднюючих речовин. Основними засадами державної політики України в сфері якості харчових продуктів є: пріоритетність збереження і зміцнення здоров’я людини та визнання її прав на належну якість і безпечність харчових продуктів й сировини; державний контроль і нагляд за їх виробництвом, переробкою, транспортуванням, зберіганням, реалізацією, використанням, утилізацією або знищенням, які забезпечують збереження навколишнього природного середовища, ввезенням в Україну; підтримка контролю якості харчових продуктів з боку громадських організацій; координація дій органів виконавчої влади в ході розробки і реалізації політики щодо забезпечення належної якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини; встановлення відповідальності виробників, продавців (постачальників) харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів за забезпечення їхньої належної якості та безпеки для здоров’я людини під час виготовлення, транспортування, зберігання та реалізації, а також за реалізацію цієї продукції у разі її невідповідності стандартам, санітарним, ветеринарним та фітосанітарним нормам [3].
Найпоширенішою є асортиментна фальсифікація, тобто підробка, яка здійснюється шляхом повної або часткової заміни харчового продукту його замінником іншого виду або найменування із збереженням подібності однієї або кількох його характерних ознак.
Серед асортиментної фальсифікації найпоширенішими є: часткова заміна водою, додавання до харчового продукту низькоякісного замінника і повна заміна натурального продукту імітатором. Замінники, які використовують в разі асортиментної фальсифікації, бувають харчовими ‒ це дешевші, меншої цінності харчові продукти, але подібні до натуральних за однією або кількома ознаками [4].
Середній житель Європи щорічно із їжею з'їдає більш як 2,5 кг різних хімічних речовин, які надають харчовим продуктам свіжого вигляду, приємного запаху і продовжують строки їх зберігання. За таких умов особливого значення набуває удосконалення системи нормативів, які забезпечували б здоров’я сучасних людей і наступних поколінь.

1. Маренич М.М., Аранчій СВ., Марюха Н.С. Якість продуктів харчування як національна ідея. [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу : https://studfile.net/preview/5015777/page:3/.
2. Методи визначення фальсифікації товарів / А.А. Дубініна, І.Ф. Овчиннікова, С.О. Дубініна, Т.М. Летута, М.О. Науменко. – К.: «Видавничий дім «Професіонал», Центр учбової літератури, 2010. – 272 с.
3. Chernukha I.M. Study of the problem of iodine enrichment of food / I.M. Chernukha, N.L. Vostrikova, Yu. K. Yushina, A.V. Bogdanova // 57 International Congress of Meat Science and Technology. – Belgium, 2019. – P. 127.
4. Богатырёв А.Н. Проблемы и перспективы в производстве натуральних продуктов питания / А.Н. Богатырёв, И.А. Макеева // Пищевая промышленность. – 2014. – № 2. – С. 8.