ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ З ВИЗНАЧЕННЯ РИНКОВОЇ ВАРТОСТІ ПРОДУКТІВ ЕНЕРГЕТИКИ ПРИ ПРИЗНАЧЕННІ СУДОВО-ТОВАРОЗНАВЧОЇ ЕКСПЕРТИЗИ (О. С. Донцова, В. М. Фесюнін, І. А. Петрова)

О. С. Донцова,
завідувач сектору товарознавчих досліджень лабораторії товарознавчих досліджень та досліджень об’єктів інтелектуальної власності
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-4828-5450
В. М. Фесюнін,
завідувач лабораторії товарознавчих досліджень та досліджень об’єктів інтелектуальної власності, кандидат юридичних наук, доцент
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-7458-370Х
І. А. Петрова,
головний науковий співробітник лабораторії теоретичних досліджень, редакційно-видавничої та науково-методичної діяльності, доктор юридичних наук, професор
ORCID: http://orcid.org/0000-0002-1652-6715
Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса», Україна, м. Харків

В умовах сьогодення експертна практика не повною мірою задовольняє потреби судово-слідчих органів, юридичних осіб та звичайних громадян у вирішенні нагального питання з оцінювання якості та вартості продуктів енергетики. На сучасному етапі розвитку національної економіки оцінювання вартості певних видів продуктів енергетики (природного газу, продуктів його переробки тощо), проводиться за загальною схемою з оцінювання рухомого майна у відповідності із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001р. № 2568-ІІІ. Загальні вимоги, порядок, принципи, методичні підходи та методи оцінювання, база оцінювання та види вартості мають відповідати регламенту Національного стандарту №1, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440 [1].
Зазначимо, що відсутність методичних матеріалів з повним переліком вихідних даних, котрі необхідні для визначення ринкової вартості продуктів енергетичного комплексу призводить до розбіжностей у висновках експертів. Крім того, оскільки предмет та задачі судової товарознавчої експертизи продуктів енергетики до цього чітко не визначені, то при призначенні такого роду експертиз питання поставлені перед експертами товарознавцями можуть виходити за межі їх компетенції, а висновки мати редакцію «не представляється можливим» [2]. Для наукового обґрунтування актуальності даного проблемного питання, необхідно розглянути деякі дефініції та їх визначення, сучасне законодавче регулювання вирішення даного проблемного питання з визначення продуктів енергетики (електричної енергії, природного газу тощо), принципи незалежного оцінювання ринку даного товару та послуг з його надання.
Сучасний етап розвитку суспільства характеризується стратегічним курсом на створення правової, демократичної держави. В Україні впроваджуються радикальні соціально-економічні реформи, йде процес демократизації усіх сторін суспільного життя, що неможливе без зміцнення законності та правопорядку, забезпечення надійної охорони конституційних прав і свобод громадян. Крім того, з 1 липня 2019 року в Україні розпочав роботу новий ринок електроенергії, в основу якого покладена європейська модель, що ефективно працює в Угорщині, Словаччині, Чехії, Німеччині, Франції, країнах Балтики та Скандинавії. Впровадження новацій було досить складним, і на сьогодні залишається не вирішеною низка неврегульованих питань та спірних моментів щодо даного ринку послуг. Однак, беззаперечним є факт – нова модель ринку електроенергії покликана створити в Україні здорове конкурентне середовище для всіх учасників енергетичного процесу.
Зазначимо, що до 1 липня 2019 року в Україні діяла модель ринку електричної енергії «Енергетичний пул»: всі генеруючі компанії продавали електроенергію єдиному Державному підприємству «Енергоринок» за встановленими державою тарифами за відомим алгоритмом «витрати+». За таких умов постачальники (зазвичай, обленерго) могли купувати електроенергію тільки у цього ж ДП «Енергоринок» за однаковими для всіх споживачів цінами, що розраховувались згідно встановленої методики. Система була недосконалою через те, що ціна визначалась не ринком (тобто балансом між пропозицією та попитом), а штучно, державою, через єдиного регулятора – НКРЕКП (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг). У такому аспекті, дані товари не могли бути об’єктами судового товарознавства. Однак, нова модель ринку енергетичного комплексу створила підґрунтя іншого відношення громадян до такого виду товару та послуг з його надання. Останнім часом до Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України та інших експертних установ МЮ України почали надходити звернення юридичних осіб і звичайних громадян з проханням провести дослідження з визначення ринкової вартості електроенергії, зазначеної у додатках до звернення.
На даний час, у новій моделі, споживачі-фізичні особи ринку захищені державою. НКРЕКП разом з Урядом встановили механізм, завдяки якому постачальники, що відділилися від обленерго, мають поставляти електричну енергію населенню за тарифами, що діяли в Україні раніше (незважаючи на те, що такі тарифи є нижчими за їхню собівартість). Водночас фізичні особи можуть самостійно обирати постачальника, щоправда, вже за значно вищими, ринковими тарифами. Для юридичних осіб діють ринкові механізми, а ціна електроенергії залежить від декількох факторів: обсягів споживання, графіків оплати та платіжної дисципліни, графіку споживання протягом доби, тощо. Крім того, постачальник може запропонувати кожному споживачеві індивідуальні умови для співробітництва з урахуванням специфіки такого клієнта. Сьогодні в умовах щойно реформованого ринку електроенергії постачальники зазвичай не пропонують фіксовані ціни на електричну енергію, а укладають договори з прив'язкою ціни на електроенергію до оптових цін на електроенергетичних біржах.
Окремо наголосимо, що роздрібний сучасний ринок можна поділити на дві частини: «універсальний» і «вільний» ринок. Особливості ринків полягають в тому, що: «універсальний» ринок обмежений адміністративними межами регіональних областей незалежно від власності електричних мереж; «вільний» ринок обмежений територією України; універсальна послуга – це «енергія з доставкою», тому ціна універсальної послуги формується з урахуванням витрат на доставку енергії до споживача. Крім того, на «вільному» ринку продається енергія без доставки, відповідно ціна, як правило, не враховує вартість передачі та розподілу (хоча дозволені варіанти врахування вартості доставки за вибором споживача).
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії визначає Закон України «Про ринок електричної енергії» від 01.01.2021 №2019-VIII [3]. Цей Закон регулює відносини, пов’язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище; ринок допоміжних послуг – система відносин, що виникають у зв’язку з придбанням оператором системи передачі допоміжних послуг у постачальників допоміжних послуг. В цьому законі чітко визначено, що для забезпечення постачання електричної енергії споживачам постачальник універсальних послуг здійснює купівлю-продаж електричної енергії на ринку електричної енергії за вільними цінами. Методика (порядок) розрахунку ціни електричної енергії, що пропонується постачальником універсальних послуг при формуванні цін на універсальні послуги, затверджується Регулятором. Регулятор – Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг [4].
Правову основу функціонування ринку електричної енергії становлять Конституція України, цей Закон, а також закони України «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про природні монополії», «Про захист економічної конкуренції», «Про охорону навколишнього природного середовища», міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та інші нормативно-правові акти України.
Виходячи з вищенаведеного можна зробити висновки, що визначення ринкової вартості електричної енергії та послуг з її надання виходить за межі компетенції експертів-товарознавців, оскільки механізм формування цін (тарифів) на даний вид продукції контролюється Державою та затверджуються Регулятором.
Усунути проблемне питання з оцінювання продуктів енергетичного комплексу в експертній судовій товарознавчій практиці, допоможуть методичні матеріали з визначення ринкової вартості продуктів енергетики при проведенні судових товарознавчих експертиз, у яких будуть окреслені предмет, задачі, об’єкти дослідження даної судової  експертизи та запропоновано декілька підходів і методів з оцінювання їхньої вартості; визначений асортимент товару, котрий сформований на світовому ринку та на ринку України; чітко визначені межі компетенції експертів-товарознавців.

1. Національний стандарт №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав : ПКМ України від 10 верес. 2003р. № 1440 // ОВУ. 2003. № 37. Ст. 1995.
2. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень : затв. наказом Міністерства юстиції України від 8 жовт. 1998 р. № 53/5 (зі змінами та доповненнями): URL: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi. (дата звернення 5.03.2021).
3. Про ринок електричної енергії : Закон України від 01.01.2021 №2019-VIII (зі змінами та доповненнями). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2019-19. (дата звернення 05.03.2021).
4. Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг : Закон України від 23.11.2011 № 1059/2011. (зі змінами та доповненнями). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2019-19. (дата звернення 05.03.2021).