РОЛЬОВА ГРА ЯК ТЕХНОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ (Л. Б. Демидчук)

Л. Б. Демидчук,
доцент кафедри підприємництва, торгівлі та логістики, канд. техн. наук, доцент
Львівський торговельно-економічний університет, Україна, м. Львів

Процес формування професійно компетентного фахівця досить складаний и потребує особливої уваги до вибору технологій навчання. Це, перш за все, пов'язано з тим, що однією з проблем професійної підготовки фахівця є наявність протирічь між теоретичним и предметним характером навчання и практичним міжпредметним характером професійної діяльності. Як правило, випускники стікаються зі складнощами практичного застосування отриманих професійних теоретичного знань без досвіду практичної діяльності на конкретному робочому місці. Така ситуація викликана тим, що професійне середовище, в яке потрапляє випускник після навчання постійно змінюється, змінюються економічні умови, вимоги до праці та, відповідно, змінюються вимоги до працівника.
Якщо в процесі професійного навчання використовувати тільки стандартні технології навчання, які в багатьох випадках не мають практичної основи та можливості адаптування до постійно змінюваних умів професійного середовища, то виникає ситуація коли випускник просто не може проявити та реалізувати власні професійні якості. Потрібно багато годин для його адаптації до професійних умів, умов соціуму, що на сьогоднішній день є досить не раціональним. Сучасний роботодавець встановлює обмежені часові рамки, в яких кандидат повинен повністю реалізуватися, як професійно компетентний фахівець. Тобто, постає питання, які ж технології навчання сприятимуть формуванню компетентного фахівця, який відповідає всім вимогам сучасного ринку праці [1, 2].
Одним з підходів до вирішенню даного питання є ідея моделювання професійної діяльності. Існує достатня кількість методик моделювання професійної діяльності, на приклад, виробничі практики, створення навчальних фірм, евристичні бесіди, рольові ігри и т. д. Ми ж робимо акцент на рольових іграх. Рольові ігри – це така форма роботи учасників (які ще навчаються), що найближче відтворює риси реальної роботи. У рольових іграх навчаються, необхідно вирішувати проблеми та слідувати процедурам, дублюючим практичну діяльність. До такої форми навчальної роботи відносять ряд вправ (табл. 1) [3, 4].
Застосування рольових ігор, в яких є можливим, як використовувати один конкретний вид вправ, так и поєднувати кілька методик, дозволяє студентам застосувати отримані теоретичні знання та, тим самим, отримати, або підкріпити професійні навички, які так необхідні їм в реальній професійній діяльності. Теоретичні уявлення про ефективність рольових ігор можна підкріпити практичними спостереження. Наприклад, на базі навчального закладу реалізується навчання за наступними спеціальностями: технологія продукції ресторанного господарства, технологія хлібо-булочних, кондитерських і макаронних виробів, менеджер (організація обслуговування в громадському харчуванні), де застосування рольових ігор у навчанні є однією з ефективних технологій.
Таблиця 1 – Форми та загальний опис навчальних рольових ігор

Використовуються аудиторії з відповідним обладнанням, що імітують виробничий процес, також можуть бути використані, за наявності, виробничі цехи. Мета вироблення навичок роботи на спеціальному професійному обладнанні за допомогою імітаційних вправ. На заняттях зі спеціальних дисциплін (менеджмент, управління персоналом, організація обслуговування) імітуються різні ситуації, вирішуються проблеми, є можливість детально моделювати процес роботи. При цьому найбільший плюс застосування такої технології навчання – це активна участь студентів, причому ініціатива по реалізації і використання технології виходить у переважній більшості випадків від самих учнів.
Такий жвавий інтерес пояснюється тим, що дані технології сприяють формуванню нового погляду на процес навчання, він стає не таким буденним і нудним. У студентів з'являється можливість «примірити» до себе ту чи іншу професійну роль, яку він би не зміг отримати в реальному житті, при цьому перевірити свої можливості, здібності і відповідність до даної виконання ролі. Вони виробляють необхідні їм якості, долають внутрішні комплекси (наприклад, проблема встановлення контакту з клієнтами, проблема роботи з великою аудиторією і т. д.), отримують можливість первинної адаптації до робочих умов, оскільки рольові ситуації і завдання формулюються викладачем з урахуванням сучасних умов майбутньої професійної діяльності.
Студенти вчаться працювати в команді, аналізувати ситуації, свої дії, дії інших, виявляти помилки і шукати способи їх виправлення або вирішення. В процесі гри проводиться паралель з життям, учасники наводять власні приклади, обговорюють їх. Роблять спроби застосувати в імітованому житті отриманий досвід, діляться успіхами і невдачами, також обговорюю або пропонують обіграти ситуації з метою знайти правильне рішення.
Таким чином, явними плюсами рольових ігор є: їх практична спрямованість; можливість адаптувати вправу до ситуації реальної організації, реальної групи до цілей і теми певного занятті; активність учасників; можливість для учасників побувати і в активній ролі і в ролі спостерігача; можливість для учасників усвідомлення того, як їх поведінка впливає на оточуючих; можливість підвищити свою впевненість, виявити свої недоліки; впевненість у собі в власних  діях; можливість робити помилки і аналізувати їх, демонструвати застосування отриманих знань, навичок і умінь. А також: здатність до налізу ситуацій та планування власних дій і вирішення проблем; здатність до прийняття рішення; формування команди; комунікабельності.
У висновку можна відзначити, що застосування рольових ігор як технології формування професійної компетенції майбутнього фахівця є досить ефективним. Але слід зазначити те, що ефективність залежить від характеру і вимог професійної діяльності. Перш ніж вибрати дану технологію потрібно сформувати конкретні цілі заняття, визначити професійну сферу застосування, позначити сферу діяльності, і оцінити підготовленість самих студентів до такої форми роботи.

1. Гуревич А. М. Ролевые игры и кейсы в бизнес – тренингах. СПб. :Речь, 2007. 215 с.
2. Kilgour, P., Reynaud, D., Northcote, M. T., & Shields, M. (2015). Role-playing as a tool to facilitate learning, self-reflection and social awareness in teacher education. International Journal of Innovative Interdisciplinary Research, 2(4), 8-20.
3. Болотов В. А., Сериков В. В. Компетентностная модель: от идей к образовательной программе. Педагогика. 2003. № 10. С. 17-23.
4. Northern Illinois University Center for Innovative Teaching and Learning. (2012). Role playing. In Instructional guide for university faculty and teaching assistants. Retrieved from https://www.niu.edu/citl/resources/guides/ instructional-guide.