КЛАСИФІКАЦІЯ СУЧАСНОГО ВЕРХНЬОГО ОДЯГУ ПРИ ПРОВЕДЕННІ СУДОВОЇ ТОВАРОЗНАВЧОЇ ЕКСПЕРТИЗИ (Є. М. Собакарь, Л. В. Шитова)

Є. М. Собакарь,
старший судовий експерт відділу товарознавчих та гемологічних досліджень
Л. В. Шитова,
старший судовий експерт відділу товарознавчих та гемологічних досліджень
Харківський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр Міністерства внутрішніх справ України, Україна, м. Харків

На сьогоднішній день в судово-експертній практиці все частіше виникають питання щодо визначення ринкової вартості викраденого майна для визначення матеріальних збитків потерпілому. У тому числі викраденим майном стає верхній одяг. Особливості сучасної класифікації верхнього одягу є досить актуальним питанням у товарознавстві під час визначення загальних характеристик та властивостей даної групи товарів. Сучасний верхній одяг належить до товарів складного асортименту, який є досить різноманітним за своїми матеріалами та способами виробництва і включає велику кількість видів та різновидів.
Стан ринку верхнього одягу за останні роки в Україні спостерігає тенденції осучаснення, збільшення асортименту та модернізації, тому необхідний комплексний розгляд визначення класифікації, представлених у товарознавстві сьогодні.
Низка авторів уже висвітлювала у своїх працях питання класифікації та асортименту одягу, також матеріалів з яких виробляються речі, вимоги та характеристику до них, адаптацію чинного нормативного забезпечення до проведення товарознавчої експертизи та проблеми їх вдосконалення, а саме: Браїлко А.С., Омельченко Н. В., Калашник, О. В.; Поліщук, Л. В. та інші [1-3].
На сучасному ринку з’явилося багато верхнього одягу, який має додаткові функції та призначення, тому є потреба для перегляду й удосконалення наявних класифікацій й асортименту.
За класифікацією, прийнятою в швейній промисловості, одяг підрозділяється на два класи: одяг побутовий та виробничий.
Побутовий одяг – це одяг для носіння в різноманітних побутових та суспільних умовах. Клас побутового одягу найбільш численний, він підрозділяється на підклас – верхній одяг [4].
Одяг поділяють на види. Вид одягу - це виріб, який містить характерні спільні риси певної асортиментної групи, обмежений ознаками призначення, конструкції, використовуваних матеріалів та технології виготовлення.
Асортимент – одяг, об’єднаний в окрему групу за певними ознаками. Ознаками для об’єднання можуть бути матеріали, призначення тощо. Асортимент одягу в промисловості – це ряд виробів, сформований комплексно на основі виявленої та науково обґрунтованої структури потреб і реалізований як номенклатура продукції, виробленої промисловістю, наприклад, набір або перелік товарів за видами, найменуванням, призначенням, сортами і застосуванням сировини [5].
Групи виробів діляться на підгрупи по статевовіковому признаку [4].
Далі побутовий одяг підрозділяється на види по сезонному признаку – зимовий, демісезонний, літній, типу – повсякденний, спортивний, домашній, урочистий [4].
Класифікація може бути доповнена підрозділом класу побутового одягу в залежності від конкретних умов її використання: повсякденна – для повсякденного носіння; урочиста – для носіння в урочистих випадках; спортивна – для занять спортом; домашня – одяг для роботи і відпочинку в побутових умовах; її різновид – робочий одяг (для роботи в побутових умовах); національна – відображає специфіку національної культури і побуту народу [6].
Одяг розрізняється також по виду матеріалу з якого він виготовляється, – одяг з шовкових, вовняних, бавовняних, лляних та синтетичних матеріалів.
Види побутового одягу мають різновиди в залежності від моделі виробу, визначеного його формою, силуетом, конструкцією деталей і вузлів [4].
Основні функції сучасного одягу: захисна функція полягає у захисті (від впливу кліматичного середовища; від механічних пошкоджень; від несприятливого впливу виробничого середовища); утилітарна – містить в собі функцію практичності, захисну, ергономічну, гігієнічну; соціальна (інформативна) – містить в собі функцію регіональну, професійну, обрядову, еротичну, символічну, знакову; естетична – містить в собі функцію художньо-образну та безпосередньо естетичну [4].
Одяг повинен бути виготовлений з матеріалів, безпечних для здоров’я користувача. Матеріали, які застосовуються для виготовлення виробів, повинні відповідати вимогам чинних правових актів і державних санітарно-епідеміологічних правил і нормативів, вимогам біологічної та хімічної безпеки.
Різні підходи до класифікації верхнього одягу, наявні на сьогодні, не можуть бути використані для проведення товарознавчої експертизи одягу у повному обсязі, через брак:
- по-перше, за відсутністю систематизованого повного переліку ознак класифікації (як у навчальних, так і в класифікаціях, наведених у нормативних документах);
- по-друге, оновлених даних у класифікаційних системах щодо технологій виробництва та обробки матеріалів для верхнього одягу в цілому.
Перше призводить до суттєвих витрат часу на проведення асортиментної ідентифікації одягу, адже потребує пошуку ознак класифікацій у різних класифікаційних системах, їх аналізу та узагальнення для практичного застосування; друге – стає необхідним їх подальше доповнення таких класифікацій, за умов оновлення асортименту. А тому виникає нагальна необхідність побудов сучасної класифікації верхнього одягу, призначеної для проведення ідентифікації та товарознавчої експертизи.
Отже, вищезазначене є об’єктивною передумовою для перегляду й удосконалення наявних класифікацій із урахуванням змін асортименту сучасного верхнього одягу.
1. Браїлко А. С. Класифікація одягу зі шкіри як складова побудови моделі розпізнавання, призначеної для проведення ідентифікації та товарознавчої експертизи, 2013. URL: http://dspace.puet.edu.ua/handle/123456789/1822.
2. Калашник, О. В., Поліщук Л.В. Товарознавча характеристика нових видів утеплювальних матеріалів для одягу, 2015. URL: http://dspace.puet.edu.ua/handle/123456789/4751.
3. Браїлко А. С. Побудова електронного класифікатора дефектів одягу зі шкіри, адаптованого для товарознавчої експертизи, Товарознавство та інновації, вип. 3, 2011. С. 178-184.
4. Григорова Л.С. Методичні вказівки з дисципліни «Технологія виготовлення одягу» (друге видання) для студентів художньо-графічного факультету денної та заочної форм навчання освітнього рівня бакалавр – Харків: ХНПУ імені Г.С. Сковороди, 2017. 48 с.
5. Колосніченко М.В., Процик К.Л. Мода і одяг. Основи проектування та виробництва одягу: навч. посібник. Київ: КНУТД, 2011. 238 с.
6. Бодяло Н. Н., Гарська Н. П., Філімоненкова Р. Н., Івашкевич Е. М. Технологія швейних виробів: підручник. Витебск: УО «ВГТУ», 2012. 307 с.